Середа, червня 28, 2017

Культурна панорама

Новорічні свята на майдані Незалежності

Культурна панорама

Напевно, кожен любить новорічні свята, адже вони дарують неперевершені казкові враження. Але не менш приємно влаштовувати свято для інших людей і бачити, як на їхніх обличчях з’являються радісні посмішки. Як робити свято добре знають педагоги та вихованці Палацу творчості дітей та юнацтва, які 3-4 січня влаштовували святкові дійства для школярів міста на майдані Незалежності. Новорічні пісні та весела музика налаштували гостей заходу (а їх, до речі, було чимало) на веселий настрій. Звичайно, були і Дід Мороз, і Снігуронька, і весела витівниця-ведуча, ролі яких виконували педагоги Палацу. Вони вітали школярів міста зі святами, проводили цікаві рухливі ігри, задавали складні загадки, які охоче розгадували і діти, і дорослі. Допомагали ведучим вихованці зразкових художніх колективів України — театру пісні “Злагода”, хору “Тоніка”, а також фольклорного гурту “Бужаночка”, які новорічними піснями та колядками додали святу народного колориту. Не обійшлося і без подарунків, які були надані дітям від міської влади і вручені Дідом Морозом. Заходили на свято й різноманітні казкові герої (навіть усім знайомий Шрек), які фотографувалися з дітьми і веселили їх. А завершила свято новорічна дискотека. Під бадьору музику танцювали не тільки школярі, але й батьки та вчителі. Загалом усе дійство принесло море задоволення його учасникам, які поділилися з нами своїми враженнями:
Дмитро та Мирослава Боді, школярі:
— Було дуже весело. Нам сподобалося розгадувати загадки, а ще танцювати. Наступного року ми разом з мамою прийдемо обов’язково.
Тетяна Бодь, мама:
— Так, я думаю, що ми б не відмовилися ще раз побувати на такому святі. Ми справді добре повеселились і навіть я пританцьовувала з дітьми.
Алла Леонідівна Васильєва, бабуся:
— Такі свята потрібні діткам, щоб розвиватись і отримувати задоволення. Вважаю, що такого роду програми не тільки розважальні, але й пізнавальні. Діти завдяки подібним заходам почуваються більш розкутими, позбавляються певних комплексів. Це справжнє свято для дітей, адже вони потрапили у новорічну казку.
Отже, гості задоволені й отримали гарний заряд позитиву, педагоги та вихованці Палацу творчості постаралися на славу. Хочеться, щоб таких заходів у нашому місті проводилося більше, адже вони дарують радість і дітям, і дорослим.

Вікторія Макогончук, вихованка Палацу творчості дітей та юнацтва

 

Щасливого Різдва і на весь рік добра!

Культурна панорама

Сьогоднішній вечір напередодні Різдва має назви святвечір, вілія. Щойно на небосхилі з’являється перша зірка, всією родиною сідають за стіл, на якому має бути дванадцять різноманітних пісних страв. На столі обов’язково має бути кутя — це основна обрядова їжа. Її готують з пшеничних або ячмінних зерен (на півдні України з рису). До звареного зерна додають мед, горіхи, мак. На особливу увагу заслуговує обряд внесення куті, який зазвичай виконує господиня: “Кутю — на покутю, узвар — на базар, а пироги — на торги”.

 

Горщик із кутею ставили на покуті в кублище, яке робили з найзапашнішого сіна. Горщик прикривали хлібом та дрібком солі. Після свят частину сіна віддавали худобі, а решту тримали для кубел, де мали нестися кури чи висиджуватися курчата.

За святвечірній стіл першим, як і годиться, сідає господар, за ним — інші члени родини. Під час святкової вечері намагаються не виходити з-за столу, розмовляють тихцем. Вставши, глава сімейства пропонує пом’янути предків і запросити їх до вечері. Вважається, що саме в цей час усі померлі родичі мають прийти до оселі, а відтак для них звільняють місця на лавах, ліжках, стільчиках, ставлять на ніч страви й кладуть ложки. Слідом за господарем усі присутні виголошують молитву, яка звернена до тих, хто заблукав у лісі, втопився у морі чи не повернувся з далекої дороги або війни.

Господар називає імена небіжчиків, приказує: “Хто вмер, той у Наві, а хто живий, той з нами. Хай їм легко ведеться, а нам легко живеться!”.

Наступну молитву виголошують усім нині сущим членам родини. Їм зичать здоров’я і щастя, бажають, щоб гуртом і в злагоді дочекались наступного Різдва. Після цього господар бере свічку та миску з кутею і, поклонившись до чотирьох кутів, передає страву дружині. Кожен з присутніх має з’їсти по три ложки куті.

Після вечері діти повинні віднести обрядову їжу своїм хрещеним батькам, бабусям і дідусям. Матері кладуть дітям до куті ще книш та калачі, іноді цукерки. Діти, зайшовши до хати, кажуть: “Добрий вечір! Мамо й тато прислали вам хліб, сіль і вечерю”.

Ощедрені куштують кутю, хвалять її, беруть частину інших гостинців, дякують за принесену вечерю. В свою чергу, обдаровують дітей горіхами, яблуками, цукерками, грішми.

Різдво Христове — час духовного очищення, злагоди й любові. Коли наводять лад не лише у домі, але й у душах. I коли у серцях запанують мир та спокій, можна братися за приготування традиційних дванадцяти страв — на честь дванадцяти апостолів. Традиційними стравами на святвечір є кутя, борщ з грибами та чорносливом, вареники, голубці з пшоном, зрази, заливна риба, січеники з гороху, налисники, фаршировані бурячки, шулики з медом, різдвяні зірочки та узвар.

За матеріалами

malecha.org.ua

 

 

 

   

Хмельницькі дизайнери одягу підкорюють вершини

Культурна панорама

Студентський будинок моделей Хмельницького національного університету був учасником трьох міжнародних конкурсів — досить вдалих для молодих хмельницьких дизайнерів, які представляли хмельницьку школу. Зрештою, це цілком логічно: талановиті студенти отримують у рідному вузі достойну підготовку, щоб згодом стати першокласними творцями одягу.

Читати далі: Хмельницькі дизайнери одягу підкорюють вершини

   

Люко Дашвар: “Якщо люди хочуть чомусь навчитися, нехай читають Біблію!”

Культурна панорама

Нині важко серед книгоманів знайти людину, яка б не чула про Люко Дашвар. І не дивно! Лауреат “Коронації слова” та ще низки літературних премій не може залишитися непоміченим. Але в першу чергу звертаєш увагу не на нагороди, а на рекордні тиражі! Більше 130 тисяч примірників за останні три роки! А це означає, що її книги читають. І люблять. Адже саме любов’ю читачів і вимірюється майстерність письменника. Точніше, письменниці, адже за літературним псевдонімом ховається Ірина Чернова — механік за освітою і митець за покликанням.

Читати далі: Люко Дашвар: “Якщо люди хочуть чомусь навчитися, нехай читають Біблію!”

   

Не тільки для розваги

Культурна панорама

У видавництві гуманітарно-педагогічної академії “Центр мистецтва і дизайну” побачила світ книжка “Невеличкі смішинки для розваги дитинки” Йосипа Замрибора. Впорядкувала і видала цю книжку відома подільська поетеса Галина Ісаєнко в пам’ять про батька. Йосип Макарович майже піввіку присвятив освітянській ниві, викладаючи історію на Деражнянщині, був лектором товариства “Знання”. У його творчій спадщині — громадянська лірика, переклади, гумор і сатира. Галина Йосипівна готує до друку, впорядковує, плануючи видати більш повне зібрання творів батька, від якого успадкувала поетичний дар. Стараннями укладача і рецензента — П.Брижака, викладача академії, збірка вийшла на славу.

Її автор виступає продовжувачем гумористичних традицій Степана Руданського. Традиційні віршовані гуморески Йосипа Замрибора застерігають дітвору від негарних і недобрих вчинків, змушують задуматися над власною поведінкою.

Те, чого важко, а то й часом неможливо досягнути нудним моралізаторством, напрочуд легко досягається читанням талановитого гумористичного твору. Отож гумор — це і виховання, і заохочення учнів до перших проб пера, і цікава й повчальна розвага у час дозвілля. Автор уміє бути достатньо лаконічним, точним у слові. Ось, наприклад, у гуморесці “Не може бути” батькові не вдається нормально поголитися, бо бритва чомусь “не бриє, а дере…”:

— Не може бути, — каже Алла,

Хапаючи смачні млинці.

— Вона ж учора добре брала,

Як я стругала олівці!

Гумор Йосипа Замрибора тактовний, пройнятий співчуттям до своїх персонажів. Завдяки талановитості автора його твори не втратили з плином часу своєї актуальності. Отож юні читачі вдячні видавництву й укладачу з рецензентом за такий гарний дарунок напередодні новорічно-різдвяних свят.

Наталія Олійник

   

Два фільми хмельничанина Олега Ніколаєва побачили на “Волоколамському рубежі”

Культурна панорама

Нещодавно у Волоколамську (Московська область, Росія) відбувся сьомий міжнародний фестиваль військово-патріотичного фільму ім. С.Бондарчука “Волоколамський рубіж”.

 

За чотири дні його гості та учасники мали змогу переглянути картини з Абхазії, Австрії, Азербайджану, Білорусі, Болгарії, Великобританії, Німеччини, Грузії, Данії, Китаю, Норвегії, Польщі, Росії, Румунії, Словаччини, США, Чехії, Узбекистану, Фінляндії, Південної Осетії та України. Єдиним українцем, якому вдалося показати свої роботи на фестивалі, став хмельницький фотограф та режисер Олег Ніколаєв.

Читати далі: Два фільми хмельничанина Олега Ніколаєва побачили на “Волоколамському рубежі”

   

У кінотеатрі “Планета” почали показувати фільми в 3D

Культурна панорама

Кінотеатр “Планета” вирішив не відставати від сучасних кінотехнологій, а тому вже тиждень його відвідувачі дивляться світові прем’єри в новому тривимірному форматі.

 До недавнього часу тривимірні фільми для хмельницьких кіноманів були далекою мрією. Хто не хотів одягнути диво-окуляри та стати не просто спостерігачем, а героєм та співучасником всього, що відбувається на екрані? Завдяки нещодавній появі в місті першого приватного кінотеатру найцікавіші могли на власні очі перевірити, що воно таке 3D. Тепер відкрити для себе секрети цього формату можна й у “Планеті”, де, до речі, ціни на квитки майже вдвічі дешевші, ніж у приватників.

Читати далі: У кінотеатрі “Планета” почали показувати фільми в 3D

   

Лірик, мислитель, патріот

Культурна панорама

“Счастлив, что посетил сей мир в его минуты роковые”, — ці відомі рядки належать перу видатного російського лірика-мислителя Федора Тютчева. Він був молодшим сучасником Пушкіна і творив у російській класичній літературі до появи головних романів Тургенєва, Достоєвського, Толстого. Тютчев пережив декілька важливих етапів російської історії та епох літературного розвитку і проніс через десятиліття самобутнє бачення краси світу та глибин людської душі. Картина світу людей змінювалась, але дар поета залишався незмінним. “Люблю грозу в начале мая”, “Есть в осени первоначальной...”, “Последняя любовь”, “SILENTIUM” (“Молчание”), “Осенний вечер” і багато інших поезій по праву ввійшли до золотої скарбниці російської літератури.

Тютчевські читання, що відбулися наприкінці року за ініціативи російського культурного центру, розкрили перед слухачами, які зібралися в міському Будинку культури, особливості життя і творчості поета.
Нам не дано предугадать,
Как наше слово отзовется, —
И нам сочуствие дается,
Как нам дается благодать...

Слово Федора Тютчева заклало наріжний камінь у фундамент російської літератури, воно відгукнулося згодом яскравим блиском Срібного віку і нині є зразком ліричної поезії. Але поет залишив нащадкам не лише свою поетичну творчість, його ім’я міцно пов’язане з дипломатичною службою Росії, патріотичними публічними виступами і вірним служінням літературі. Нині мало кому відомо, що, будучи головою комітету іноземної цензури, Федір Тютчев багато зробив для доступу в Росію заборонених до цього зарубіжних книг та видань.
Незважаючи на великий успіх у жінок, декілька скандальних шлюбів, прізвисько Лев сезону, він завжди був морально чистим, світлим духом, надзвичайно делікатним у стосунках і чудовим батьком для своїх численних дітей. А ще — відданим сином своєї Батьківщини.
Умом Россию не понять,
Аршином общим не измерить,
У ней особенная стать —
В Россию можно только верить.

Ці слова поета стали хрестоматійними і не втрачатимуть свого змісту крізь століття.
Літературні читання на честь Федора Тютчева завершили цьогорічний цикл просвітницько-культурологічної програми руської общини міста та її культурного центру. Наступного 2011 року вона матиме продовження і розширить свої рамки і творчі жанри. З приємністю можна стверджувати, що ці заходи стали у місті помітними подіями у культурному житті й знаходять належний відгук у хмельничан різного віку.

Володимир Разуваєв

   

“Бременські музиканти” оселилися в Хмельницькому

Культурна панорама

Разом із новорічно-різдвяними святами в обласний музично-драматичний театр ім. М.Старицького завітали улюблені багатьма поколіннями “Бременські музиканти”. Казку, написану братами Грімм, на головній театральній сцені краю оживив молодий хмельницький режисер Орест Пастух.

Читати далі: “Бременські музиканти” оселилися в Хмельницькому

   

“Намисто українських свят” від Оксани Радушинської

Культурна панорама

Компакт-диск із такою назвою подільська літераторка та журналістка записала для діток віком 5-10 років, аби ті могли більше дізнатися про українські свята й традиції їх відзначення.

Читати далі: “Намисто українських свят” від Оксани Радушинської

   

Вечір-казка у літературному музеї

Культурна панорама

На порозі новорічних свят у нашому місті проводиться безліч цікавих заходів. Деякі з них широкомасштабні, як ось відкриття головної ялинки, деякі відомі лише вузькому колу людей, але всі вони гармонійно доповнюють калейдоскоп святкових подій у Хмельницькому. Одним із таких заходів став вечір-казка, що проходив 24 грудня у літературному музеї. Більша частина учасників свята — відвідувачі дискусійного клубу музею, який є молодіжним крилом російського культурного центру, але прийти на такий вечір, звичайно, міг кожен. Бал, а саме такий формат мав захід, розпочався о 18.00, а перед ним була не менш цікава підготовка: гості приміряли святкове вбрання, вигадували завдання для учасників балу (цікаво, що ці завдання вкладались у надувні кульки, якими був прикрашений зал), готували одне одному подарунки. Організатори свята — Валентина Боневич, Анна Собчук та Марія Дмитрук — подбали, щоб дійство було по-справжньому казковим і запам’яталося кожному. 
…І ось сам бал. На початку гостям вручили подарунки, загорнуті у передноворічні пророцтва. Потім кожен мав вибрати собі кульку з залу і виконати бажання, вміщене в ній. Учасники декламували поезії, співали, розігрували сценки з відомих п’єс тощо. Звичайно, така розвага сподобалась, усі охоче виконували завдання. А який же бал без танців, і їх було немало: московська кадриль, офіційний і кінський бранлі, стройова джига! Безперечно, їх виконували професіонали Євгенія Москаленко і Ростислав Русинов, яким довелося добряче попрацювати з гостями. Були на святі і чаювання, і фуршет, і цікаві розмови. Взагалі вечір був пронизаний казкою і святковим духом Нового року.
Я впевнена, що кожен із гостей отримав море приємних емоцій і вражень.
Радує, що у нашому місті проводяться такі заходи і що у нас є люди, які вміють відпочивати красиво.

Вікторія Макогончук, вихованка Палацу творчості дітей та юнацтва

   

Сторінка 110 з 111

first
  
last
 
 
start
stop
    

(c) Газета Хмельницької міської ради "Проскурів"
(c) Сайт розроблений ХМКП "Хмельницькінфоцентр"
Використання матеріалів дозволяється за умови обов'язкового посилання на джерело  www.proskuriv.info