Неділя, березня 26, 2017
image image image image
Хмельницький поповниться чотирма фонтанами Цьогоріч управління житлово-комунального господарства планує завершити реконструювати розпочаті фонтани та збудувати нові.
Так, фонтан у Дендропарку вже розпочали будувати. На це у бюджеті передбачено 2 млн 700 тис грн. Фонтан на площі Свободи теж планують облаштувати у 2017 році. Наразі коригують проектно-кошторисну документацію, це стало необхідно у зв’язку зі збільшенням мінімальної заробітної плати, - передає прес-служба Хмельницької міськради.  
До Дня українського добровольця У вівторок на майданчику біля кінотеатру ім. Т.Шевченка для хмельничан виступив зведений військовий оркестр. У такий спосіб у нашому місті вперше відзначили День українського добровольця.  
Будівництво дитсадка на Озерній може завершитися цього року На вулиці Залізняка, 32 розпочато будівництво нового навчально-виховного закладу, забудовником якого виступає ТОВ “БудАльянс”.    
Служитимуть народу України У Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького відбувся черговий випуск офіцерів-прикордонників. Зі 126 випускників 50 отримали дипломи магістрів, а 76 військовослужбовців за контрактом, які навчалися за державним замовленням, — бакалаврів.

Зведімо “Скіфський курган” усім миром!

Полеміка

Одне з кращих міст в Україні за результатами соціологічних досліджень у 2010 році, наш рідний Хмельницький при уважному спогляданні на його майже 600-літню історію виявляється досить бідним на славні імена, події, історичні пам’ятки. Нинішні хмельничани є нащадками прадавніх бужан і дулібів, Болохівського князівства, оборонців Кам’янецької і Меджибізької фортець, козаків полковника Богуна, Кармалюкових месників та інших.  
Свято боронити і берегти рідну землю заповідали з давніх-давен наші предки і як нагадування про цю заповідь полишили нам велику поховальну споруду — скитський курган або, як в народі казали, “козацьку могилу”. Виявляється, що цьому похованню, за оцінками археологів, 2300-2700 років. Інші дані вказують на приналежність його до культури племені скитів-орачів, тобто наших предків- хліборобів. Швидше всього, на цьому місці було бойовище і скити-орачі побили зайд, а полеглих одноплемінників за своїм звичаєм поховали в кургані, оскільки переможені по собі кургани не насипали.

Очевидно, що це поховання для нас, нинішніх, є великою святістю і великою цінністю, яка підтверджує наше право на святу землю предків, а також їх велич і славу.
Минуло би ще трохи часу і це святе місце для нас було б назавжди втрачене. “Нові загарбники” вже протягували свої загребущі руки, щоби на цьому святому місці спорудити свої багатоповерхові “хатинки” або церкву, в кращому випадку. Ми повинні низько вклонитися нашим землякам з небайдужими душами Богдану Теленьку, Івану Рудику, Івану Бухалу, Миколі Мазуру та іншим, які словом і ділом не допустили такої наруги над “козацькою могилою”.
Торік 37-а сесія міської ради підтримала звернення громадського об’єднання “Українська громада” і доручила міському управлінню архітектури та містобудування провести конкурс на спорудження пам’ятника “Скіфський курган — історія наших предків” у м. Хмельницькому за адресою: просп. Миру, 102. Результатом цього конкурсу стало прийняття проекту народного художника України Миколи Мазура, який вражає глибиною змісту, широкою панорамою історії і життя наших предків від трипільських часів до завершення козацької доби.

Практично на в’їзді до міста з північних воріт буде розташований прекрасний туристичний об’єкт, який, як книга в камені, розповість і гостям, і жителям міста про славну минувшину України й Поділля зокрема. У великій пригоді стане цей історично-патріотичний комплекс вчителям і школярам, завдяки можливостям проводити уроки з історії рідного краю з великою глибиною предметності й наочності.

Справа залишається за малим — спорудити. І тут знову слід прислухатися до пропозицій художника Миколи Мазура. Головна суть їх полягає в тому, що бойові кургани-могили насипалися руками тисяч людей, багатолюдною толокою. Кожен хмельничанин повинен долучитися до святої справи висипати на курган шапку чи жменю землі і підтримати своєю кишенею спорудження пам’ятки. Можливо, дещицю і міська влада вділить, але коштів потрібно, за попередніми оцінками, до трьох мільйонів гривень. 
Для забезпечення цього проекту протягом 2011-2013 років виконком міської ради доручив громадському об’єднанню “Українська громада” створити благодійний фонд. “Українська громада” зареєструвала в управлінні юстиції такий фонд під назвою “Відродження історичної спадщини українців” (реєстраційне свідоцтво №7/2010 від 14.09. 2010 р.) і відкрила для накопичення благодійних внесків від фізичних і юридичних осіб рахунок №2600501327352 в ПАТ “Кредобанк”. Перші внески вже надходять.
Шановні земляки, долучайтеся до святої справи — спорудження історичної пам’ятки в м. Хмельницькому “Скіфський курган — історія наших предків”, робіть свої внески.
Правління фонду буде регулярно інформувати громаду міста через газету “Проскурів” про хід справ, наповнення фонду та імена благодійників.

Рушаймо з Богом!
В.Кузьма, член об’єднання “Українська громада”

 

“Вільна сцена” — талановитим дебютантам

Культурна панорама

Міський Будинок культури, обласна молодіжна громадська організація “Українська соціал-демократична молодь” та кафе “Арт-паб” спільно запровадили творчий проект під назвою “Вільна сцена”, аби відкрити широкому загалові хмельничан поки невідомі таланти. Працівники Будинку культури з активістами громадської організації шукають для участі в проекті здібних аматорів, готують їм репертуар, фонограми, з ними на підготовчому етапі працюють фахівці з вокалу та хореографії, проводиться реклама сольних концертів у мережі Інтернет, друкованих ЗМІ, друкуються афіші за кошти кафе. “Арт-паб” безкоштовно надає сцену та необхідну звукопідсилюючу техніку для проведення сольних концертів учасників проекту.

Читати далі: “Вільна сцена” — талановитим дебютантам

   

Третя “Зимова Студреспубліка” кличе молодь у Карпати

Культурна панорама

Усіх активних та амбітних молодих людей уже втрете запрошує “Зимова Студентська республіка” (ЗиСТ-ІІІ). Вона на п’ять днів (22-27 лютого) під кровом Карпат об’єднає тих, хто не лінується навчатися, прагне самореалізації та вміє долати труднощі.

Цього разу темою вже традиційної найбільшої інтелектуальної події зими стане “Команда майбутнього”. Участь у конкурсному відборі, який триватиме на основі онлайн-реєстрації до 8 лютого, можуть узяти всі охочі: від депутатів різних рівнів та бізнесменів до громадських діячів та студентства. Серед усіх відберуть вісім десятків учасників. Вони й створять команду майбутнього, яка протягом чотирьох днів проводитиме так звану оргдіяльнісну гру. Фіналісти з головою поринуть у проблематику та братимуть участь у всіх заходах, які для них підготував оргкомітет проекту, шукатимуть відповіді на складні запитання, консолідуватимуть зусилля... І все заради того, аби довести, що гуртом будь-які проблеми вирішуються швидше та веселіше.
Окрім участі в грі, учасники матимуть змогу й відпочити. Адже навколо — неповторні карпатські краєвиди, гірськолижні спуски, сауни, ресторани з колоритною місцевою кухнею і т.д.

Нагадаємо, що ЗиСТ-І відбулася в 2009 році. Тоді її лідер Павло Вікнянський зазначив, що “...стогнати та займатися самолюбуванням — це справа слабаків. Покликання сильних — розвиватися, вести за собою тих, хто потребує допомоги, і власним прикладом показувати інакший, проте справжній шлях”. Першого разу студреспубліканці зібралися в комплексі Тисовець під Сколе на Львівщині, об’єднавшись тематикою “Шлях від успішного лідера молодіжного середовища до ефективної особистості у житті”.

Попри негаразди та фінансову кризу, відбувся й другий зимовий студреспубліканський збір. У Верховині, що на Івано-Франківщині, молодіжні активісти вирішували вже інше проблемне завдання — “Оптимальна для українця модель соціальної взаємодії (громадські організації та політичні партії нового типу)”.

Ольга Цимбалюк

   

Гурток бісероплетіння — політ для творчості

Культурна панорама

Займатися бісероплетінням дуже цікаво, а головне — під силу у будь-якому віці. І як підтвердження — вироби з бісеру аматорів, які ми споглядали на виставці у міському Будинку культури в день свята Василя. Їх автори — юні школярки з Ярмолинеччини та цілком зрілі люди з нашого міста, а також районів області, які знайшли хобі, як засіб вираження свого я, зовсім недавно.

“Виставка виробів з бісеру — своєрідна візитівка до відкриття гуртка, — розповіла Оксана Парацій. — Я — підприємець, маю педагогічну освіту і в душі залишилася вчителем. А тому з радістю беруся за нову роботу — навчити інших того, що вмію сама, адже виготовлення прикрас — моє теперішнє заняття. Авторів, які представили тут свої роботи, я знаю особисто. Це дуже цікаві й творчі люди. Попри проблеми, вони все ж не втратили інтересу до життя, відчувають прекрасне, вміють дарувати настрій іншим людям. Ми хочемо заявити про себе: ми такі є, ми вміємо творити. Єдиний спосіб вивчити це мистецтво — постійно спілкуватися з майстрами, обмінюватися досвідом і творити. Я займаюся бісероплетінням уже вісім років. Починала з ремонту прикрас, виготовлення простеньких речей, які робила для себе, дарувала подругам, навіть малознайомим людям, аж поки не опанувала цю техніку досконало. Мої роботи побачила Надія Буртна, голова Хмельницької самодіяльної спілки жінок-художниць “Диво-цвіт”, яку я називаю своєю хресною мамою. Вона запросила мене на першу виставку у художній музей і з того часу я продовжую вдосконалюватись у своїй творчості. В моєму житті вже було чимало місцевих та всеукраїнських виставок, на які мені давала путівку голова обласної організації Національної спілки майстрів декоративно-прикладного мистецтва Таїсія Стан. Доводилося виставляти свої роботи і в порідненому місті Чеханові (Польща). Я вдячна всім людям, які на певному етапі мого життя мене вчили, передавали свій досвід. Надіюся на подальшу співпрацю з ними. Адже вивчити народне мистецтво наодинці неможливо.”

Навіть ця невеличка виставка в фойє закладу культури, що вмістила вироби з різною технікою бісероплетіння, показала: людській фантазії немає меж. Були тут жіночі прикраси та предмети інтер’єру, ікони, картини, рушники, іграшки, все виготовлене з різноманітного за розмірами й кольорами оздоблювального матеріалу — бісеру.

Як зауважила Таїсія Стан, на виставці представлено досить непогані, як на непрофесіоналів, роботи з бісеру. “Не так давно ми робили в Хмельницькому свято, на яке запросили 15 майстрів з усієї України. Відбулися гарні майстер-класи професіоналів. Деякі майстри поїдуть на міжнародний фестиваль. Ми ж тішимося, що в нас багато початківців, які подають великі надії на розвиток цього мистецтва в нашому краї. В недалекому майбутньому вийдемо на всеукраїнський рівень. Маємо для цього надбання”, — каже вона.

Цікавими були розповіді мисткинь, з якими вдалося поспілкуватися. “Так захопилася бісером, що тепер не уявляю свого життя без цього заняття. Два роки я сплю і живу бісером. Він у мене всюди — на кухні, в кімнаті, завжди під руками. Це третя моя виставка. На моїх рушниках — власна техніка використання бісеру. Дуже хотілося поєднати тканину та бісер. Вишивки — це пройдений етап, а от плести на станку візерунок, а потім поєднати його з тканиною — для мене нове. Думаю, що мені це вдалося. Я відвідувала майстер-класи в Хмельницькому, Києві. Відшліфовую певні техніки, а вже потім уявляю виріб. Виходить, спочатку вчишся, а потім твориш. Бісер — це безкінечне вдосконалення...”, — поділилася Світлана Рогачевська. “Мені подобається робити все красиве, — зізналася Людмила Морозюк. — Я поєдную в прикрасах шкіру та самоцвіти — бірюзу, корали, чорний гематит. Робота над одним виробом займає кілька днів”. “У мене вже шість картин, вишитих бісером. Планую вишити ікону, але поки що підбираю кольори. В попередній роботі використала 29 різноманітних відтінків”, — ділиться Тетяна Боднар. А Людмила Кучер зізналася, що після техніки орігамі захопилася виготовленням дерев з бісеру. Серед її виробів — зелені та золоті берізки, а також квітучі кущі. Енергетик за професією, як виявилося, теж може мати творчу натуру. Вперше вона побачила, як виготовляються вироби з бісеру, по телевізору і захопилася цим по-справжньому. “У кожній справі головне — вкладати душу”, — впевнена Людмила. Ще одна моя знайома — Світлана Демчишина. Творчість — не тільки її захоплення, а й спеціальність та робота. Світлана багато чого вміє і робить: розписує фарфор, шиє цікаві речі з тканин, але на виставці представила своє зовсім недавнє захоплення — вироби із солоного тіста. “Думаю, що в нас усе вийде, — сказала на завершення нашої розмови Оксана Парацій. — До речі, я не одну нову справу починала на свято Василя. Мого сина теж звати Василь. А ще хочу зауважити, що українці все в житті роблять заради дітей і для дітей: чи то в господарстві, чи то в мистецтві. Ми таки справді є духовно багатою нацією...”. Що тут ще додаси?!

Вікторія СТАНДРІЙЧУК
На фото: Оксана Парацій з сином Василем

   

Стартував футзальний чемпіонат

Спорт

Стартував чемпіонат міста Хмельницького з футзалу. За звання кращого футзального колективу обласного центру змагатимуться 12 колективів, серед яких є й одна немісцева команда — “Олімп” (Деражня). Змінилися назви команд Хмельницького національного університету. Перший колектив називається “Університет-УМВС”, а другий — “Університет”.

Перший тур змагань приніс такі результати: “Спортлідер” — “Конфермат” — 2:6, “Прикордонник-Енергія” — “Феміда-ХУУП” — 4:4, “Олімп” (Деражня) — “Динамо” — 2:2, “Лада” — “Самара” — 2:4, “Феміда-2-ХУУП” — “Ротор” — 2:5, “Університет-УМВС” — “Університет” — 8:0.

Другий тур мав наступні результати: “Конфермат” — “Динамо” — 4:0, “Прикордонник-Енергія” — “Фемі-да-2-ХУУП” — 3:4, “Ротор” — “Ла-да” — 3:1, “Самара” — “Університет” — 4:2, “Феміда-ХУУП” — “Олімп” (Деражня) — 4:1. Підвищений інтерес викликав двобій “Університету-УМВС” та “Спортлідера”, бо ці колективи презентують наше місто у першій і другій лігах першості України з футзалу відповідно. Як і личить команді, вищій за статусом, переміг — 3:1 “Університет-УМВС”.
Отже, після двох турів очолили турнірну таблицю змагань “Університет-УМВС”, “Конфермат”, “Ротор” і “Самара”.

Підготував Віктор Котов

   

У Хмельницькому відбувся чемпіонат області з тхеквондо

Спорт

Так подільські тхеквондисти розпочали новий спортивний річний цикл

До сотні учасників із усіх районних центрів з’їхалися на чемпіонат області серед дорослих, що відбувся у манежі Хмельницького національного університету.

Розмову про плани на цей рік президент обласної федерації тхеквондо Сергій Пісоцький розпочав з підсумків попереднього. “Успішні виступи наших спортсменів дозволили Хмельниччині знову увійти до числа сильніших в Україні, посівши п’яте місце після Харківської, Запорізької, Дніпропетровської областей та міста Києва. За останню десятирічку нижче цієї сходинки ми не опускались. І така стабільність, у першу чергу, свідчить про міцний та досвідчений тренерський колектив, якому вдається готувати гідних вихованців, — ділиться Сергій Іванович. — Четверо з них, до речі, торік стали членами чоловічої та жіночої національних збірних. Це спортсмени-міжнародники Сергій Мостіпака та Тетяна Кокидько, а також менш досвідчені майстри спорту Сергій Чайка і Наталя Захожа”.

Що ж до перших у новому році змагань, то головний тхеквондист краю стверджує, що після новорічно-різдвяних свят більшість спортсменів ще трохи розслаблена. “Але повертатись у форму доведеться дуже швидко, бо найближчі виїзні старти відбудуться вже в останні січневі дні”, — додає він.

Першим етапом підготовки до них став саме чемпіонат області. Його переможцями серед чоловіків названі Олексій Шаталов, Андрій Кузьмів, Валерій Михайловський, Сергій Назарчук, Сергій Чайка, Дмитро Слупко та Віталій Вовчанський.
Один із них, 16-річний Андрій Кузьмів, який виступає у ваговій категорії до 58 кг, зізнається, що і в новорічні вихідні тренувався в посиленому режимі. Живе та займається хлопець у Чемерівцях. Подолянина вже давно запримітили в дорослій національній збірній, адже він є семикратним чемпіоном країни в різних вікових групах. Два роки тому на континентальній першості він показав п’ятий результат, а минулого року захищав честь нашої держави на світовій першості в Мексиці.
“У дитинстві був забіякою, через це батьки й записали мене в секцію тхеквондо. Відтоді минулого вже вісім років, — пригадує Андрій перші кроки в спорті. — За два тижні мене чекає перший у цьому році всеукраїнський турнір. Звичайно, хочеться розпочати новий сезон із позитивної ноти, й тому разом із тренером Володимиром Мельником докладемо до цього максимум зусиль”.

Інший переможець — Сергій Чайка (74 кг) тхеквондо присвятив 11 років свого життя. 17-річний кам’янчанин тренується під керівництвом батька — Сергія Чайки та Сергія Пісоцького. “Сьогодні виступалося легко, принаймні, я не відчуваю, що свята якось позначилися на моїй фізичній формі”, — сказав хлопець після фіналу. Як ми вже згадували, наприкінці 2010 року Сергія запросили в чоловічу збірну країни. Пропозицію він отримав після того, як став віце-чемпіоном Кубка України серед дорослих. “Це для мене був один із найкращих подарунків за минулий рік. У цьому році головне бажання та завдання — пробитися на Всесвітню літню Універсіаду”, — ділиться спортсмен своїми планами.

Серед представниць чарівної статі змагання проходили лише в трьох вагових категоріях. Однією зі щасливих переможниць стала Ірина Мочарна, яка піднялася на найвищу сходинку п’єдесталу в найлегшій ваговій категорії — до 46 кг. Дівчина, яка тренується в Старій Ушиці під керівництвом Анатолія Тимчука, входить у національну юніорську збірну. Чемпіонат області став другими змаганнями, на яких вона спробувала себе серед дорослих.
Ще на початку фінальної сутички Ірині нагадала про себе стара травма ноги, а тому під час бою їй довелося важко. Але це не завадило спортсменці перемогти свою суперницю. “У мене був цілий місяць канікул, після яких, звичайно, повернутися до звичної форми ще не встигла. Що ж до травми, то це вже не вперше доводиться виходити на килим із пошкодженнями”, — зізнається вона після вирішальної перемоги. Разом із нею святкували Євгенія Крутій та Анна Горгулько.

Ольга Цимбалюк

На фото з архіву: Сергій Чайка

   

“За подвижництво у державотворенні”

Культурна панорама

Названо нові імена лауреатів премії імені Якова Гальчевського до Дня Соборності

Ця премія так і називається — “За подвижництво у державотворенні”, а її лауреатами за минулі півтора десятка літ ставали відомі громадські діячі, науковці, літератори, політики, яких добре знає Україна, зокрема й наше Поділля. Цьогоріч оргкомітет премії в шістнадцятий раз назвав їх імена, які традиційно озвучуються перед Днем Соборності України. Про це наша розмова з головою оргкомітету Богданом Теленьком.

Читати далі: “За подвижництво у державотворенні”

   

Чи завжди влада має йти на поступки,

Місцеве самоврядування

Уже тиждень триває безстрокова акція підприємців сектора ринку “Ранковий”, які здійснювали торгівлю на тротуарі вулиці Проскурівського підпілля. Вони виступають за збереження своїх старих робочих місць і вдалися до протестного голодування. З вівторка, 18 січня, намети протестуючих, що майже тиждень стояли на майдані Незалежності та перед будівлею міськради, знову на алейці, що веде до продуктового ринку. Бунтівники категорично не погоджуються на жодні пропозиції. Та чи повинна йти на поступки влада?..

Читати далі: Чи завжди влада має йти на поступки,

   

Ще одна спроба дегероїзації України…

Блог головного редактора

Не буду судити, наскільки серйозним був привід для того, щоб проводити на минулому тижні під дощем у знак протесту відкриті сесії Львівської обласної та міської рад у знак протесту проти спроб нової влади через свої суди позбавити посмертного статусу звання Героїв України Степана Бандеру та Романа Шухевича. Відомо, що мертві сорому не мають, як у даному випадку, за своїх правнуків поганих. Не сумніваймося, що й інші західноукраїнські представницькі органи різних рівнів підтримають колег-депутатів з Львівщини, адже у такий негідний спосіб нова влада зачепила надто болючий нерв самосвідомості українців і не лише на Заході нашої країни, де, підкреслю, ніколи, навіть у часи тотального найжорстокішого ідеологічного тиску компартійної системи, не стояло питання про якісь сумніви у масовій свідомості щодо визнання героїки ОУН-УПА та її лідерів. З приводу цього можна хіба що знову висловити здивування, чому так пізно для себе особисто “героїзував” цих знакових діячів національно-визвольного руху екс-президент Віктор Ющенко, який тільки під завісу свого правління, коли йому, образно кажучи, не було що втрачати, наважився на указ про присвоєння Степанові Бандері посмертного звання Героя. Зрештою, дивує, що не чути нині від Віктора Андрійовича й обіцяних ним закликів до масових протестів, якщо хтось наважиться ревізувати ці його укази. Як бачимо, не лише наважились, але йдуть ще далі, не усвідомлюючи, мабуть, що рубають заразом і гілляку, на якій самі сидять. І якщо у Москві насправді нашій новій владі поставили ультиматум щодо проведення офіційної дегероїзації лідерів ОУН-УПА, то там нині мали б бодай задуматися над новими реаліями у потрактуванні нашої історії, які з’явилися після публічної заяви неформального російського лідера Володимира Путіна щодо потрактування вкладу українців у перемогу над фашизмом, якому, до речі, першою почала протистояти українська ОУН ще у той час, коли Сталін обіймався з Гітлером. І якщо “одкровення” Путіна для нової влади не показник того, за кого її тримає офіційна Москва, то, мабуть, ми маємо справу у їх випадку з новітнім політичним садомазохізмом антинаціонального ґатунку. Адже замість того, щоб там дали чітку оцінку цьому антиукраїнському випаду з Кремля, офіційний Київ і досі сором’язливо відмовчується. До речі, мовчить і вся чисельна прокомуністична і проросійська рать, що досить комфортно почувається в Україні і роками паразитує на героїці боротьби з фашизмом. Якщо вона публічно не відреагувала на ляпас Путіна, то виникає цілком закономірне питання: а кому вона насправді служить?
Мене ж особисто турбують ці факти ще й тому, що з’явилися вони напередодні Дня Соборності й ніби продовжили ланцюг провокацій навколо подібних історичних тем, зокрема, проблеми українського Геноциду 1932-1933 років. Зрештою, добре маємо усвідомлювати, що нова влада, маніпулюючи парламентською більшістю, Конституційним Судом, здатна нині на законодавчому рівні провести будь-яке рішення, в тому числі і щодо потрактування певних дат і подій вітчизняної історії. Не сумніваюся також у тому, що наше перелякане чиновництво на місцях, заради збереження своїх теплих місць, здатне виконувати навіть антиукраїнські вказівки з центру. Цим людям є що втрачати біля тих владних корит, які їм дістались, а категорії моральності, вірності хоч якимось світоглядним принципам — не для них. І з не меншим ентузіазмом вони будуть організовувати акції, які ідейно супе-речитимуть тому, що вони ще вчора робили, скажімо, вшановуючи жертви Голодомору чи відкриваючи меморіал пам’яті Романа Шухевича на нашій Чемеровеччині. Саме тому мене тішить, що обласна рада Львівщини проявила свій національний характер і у свій спосіб відреагувала на спроби дегероїзації нашої історії. На жаль, Хмельниччина на це ще не здатна, бо у відповідь на подібні провокації щодо нашої минувшини на Поділлі мали б нині з’явитися вулиці й пам’ятні меморіали, які вшановували б імена Симона Петлюри, Івана Виговського, Якова Гальчевського та інших відомих історичних постатей, життя яких було пов’язане з нашим краєм. На жаль, ми знаходимося на півдорозі до усвідомлення героїки власного народу, а наших владців не надто зачіпають трагедії та героїчні сторінки історії своєї нації…

   

Комітет самоорганізації населення Гречан — у власному домі

Місцеве самоврядування

Комітет самоорганізації населення у мікрорайоні Гречани створено відповідно до рішення тридцять шостої сесії міської ради від 26 травня минулого року. Таким чином, було підтримано місцеву ініціативу мешканців вулиць Філіпова, Колгоспної, Волочиської, Курчатова, Міцкевича, П’яскорського, провулків Радісного, Городнього та Торф’яного, які звернулися до міської влади з пропозицією щодо створення комітету самоорганізації, який сприятиме створенню умов для участі жителів мікрорайону у вирішенні питань місцевого значення. Через місяць на конференції делегатів мікрорайону головою новоствореного комітету самоорганізації населення обрали Людмилу Білецьку. Але для організації роботи комітет не мав відповідного приміщення, де можна було б приймати мешканців та надавати їм різноманітну допомогу.

Читати далі: Комітет самоорганізації населення Гречан — у власному домі

   

22 січня історичному гербу Проскурова — 215 років

Місцеве самоврядування

27 вересня 1990 року тодішній очільник міста Михайло Чекман оприлюднив історичне для обласного центру рішення №8 третьої сесії міської Ради народних депутатів XXI скликання.

Читати далі: 22 січня історичному гербу Проскурова — 215 років

   

Сторінка 520 з 521

Move
-

Останні новини

Хмельницький поповниться чотирма фонтанами

Цьогоріч управління житлово-комунального господарства планує завершити реконструювати розпочаті фонтани та...

more
До Дня українського  добровольця

У вівторок на майданчику біля кінотеатру ім. Т.Шевченка для хмельничан виступив зведений військовий оркестр....

more
Будівництво дитсадка на Озерній  може завершитися цього року

На вулиці Залізняка, 32 розпочато будівництво нового навчально-виховного закладу, забудовником якого виступає...

more
first
  
last
 
 
start
stop
    

(c) Газета Хмельницької міської ради "Проскурів"
(c) Сайт розроблений ХМКП "Хмельницькінфоцентр"
Використання матеріалів дозволяється за умови обов'язкового посилання на джерело  www.proskuriv.info